Для посилання:

Глазунова Л. О. Досвід К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського щодо формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства [Текст] / Леся Олександрівна Глазунова // Духовність українства ХХІ століття: збірник матеріалів ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (06 травня 2011 р.) / [ред. кол.: О.М. Барно та ін.]. – Кіровоград. – 2011. – С. 117–123.

Або:

Глазунова Л. О. Досвід К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського щодо формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства [Електронний ресурс] / Леся Олександрівна Глазунова // Духовність українства ХХІ століття: збірник матеріалів ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (06 травня 2011 р.) / [ред. кол.: О.М. Барно та ін.]. – Кіровоград. – 2011. – С. 117–123. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/publ/nashi_statti/inshi_avtori/glazunova_l_o_dosvid_k_d_ushinskogo_ta_v_o_sukhomlinskogo_shhodo_formuvannja_estetichnoji_kompetentnosti_molodi_zasobami_narodoznavstva_ch_01/14-1-0-72

ДОСВІД К.Д. УШИНСЬКОГО ТА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ НАРОДОЗНАВСТВА

Глазунова Леся Олександрівна

аспірант кафедри педагогіки,

викладач кафедри слов'янських та германських мов

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Постановка проблеми… Проблема формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства набуває особливої актуальності в умовах розвитку української державності. Сьогодення потребує творчо активної особистості, естетично компетентної, яка здатна орієнтуватись на майбутнє, і водночас шанувати, збагачувати історико-культурну спадщину свого народу. Адже тільки те покоління спроможне відтворювати традиції та звичаї, творити нові культурні цінності, утверджувати нові естетичні ідеали, нести духовність, світогляд якого формується на підґрунті народної культури та знань про неї. Формування естетичної компетентності та естетичне виховання в широкому педагогічному контексті передбачають якісну зміну рівня естетичної культури суб’єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Це безперервний процес протягом усього життя людини, завдяки якому розв’язуються протиріччя між рівнем естетичної культури людства і певною культурою окремої особистості в кожному окремому періоді життя.

Аналіз останніх досліджень та публікацій… У державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), щодо формування естетичної компетентності, йдеться: «Виховуючи в дітей та молоді естетичні смаки та погляди, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу [3, с. 1]», «вища освіта спрямована на забезпечення фундаментальної підготовки фахівців, на формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вона має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу [3, с. 33]».

Мета «Концепції національного виховання» полягає в наповненні виховання гуманітарним змістом, який узгоджується з кращими надбаннями цивілізації й орієнтований на соціалізацію, безпосередній розвиток людини, відповідає потребам її самореалізації та актуальним завданням відродження національної культури, становлення Української держави [5, с. 12].

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ ст. акцентується увага на визначенні пріоритетних напрямів розвитку освіти, зокрема «реалізація Доктрини забезпечить перехід до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти, це надасть відчутне зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства й особистості [7, с. 6]».

Таким чином, державні документи України про освіту й виховання акцентують увагу вищих педагогічних навчальних закладів на необхідність формування естетичної компетентності при підготовці спеціалістів.

Варто зауважити, що вітчизняні педагоги К.Д. Ушинський та В.О. Сухомлинський надавали великого значення вихованню культурно багатої та естетично компетентної молоді. У своїх працях вони репрезентували шляхи, методи та прийоми, завдяки яким формування естетичної компетентності особистості буде найефективнішим.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми… Досвід видатних класиків педагогіки К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського вивчало багато дослідників. Написано сотні статей, монографій, щодо певних аспектів їх педагогічної спадщини, але не існує досліджень, які б торкались питання формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства, тому, на нашу думку, дана тема є цікавою та актуальною.

Виклад основного матеріалу дослідження… Та перш за все необхідно розтлумачити терміни «компетентність» та «народознавство». Звернімося до енциклопедичних джерел і словників, які розкривають їх багатогранність і неоднозначність.

У перекладі з англійської «соmpetence» означає: здатність, уміння; компетентність; компетенція, повноправність. Тлумачні словники англійської мови трактують це поняття як відповідність, достатність, уміння виконувати певну роботу, завдання та обов’язок; розумові здібності або загальні уміння та навички. У тлумачному словнику іншомовних слів та висловів знаходимо: «компетентність (лат. competens (competentis) – відповідний, здібний) володіння знаннями та досвідом; вагома, авторитетна думка», «компетенція (лат. competentia належність) 1) коло повноважень, які забезпечуються законодавством, уставом чи іншим документом певному управлінню чи особі; 2) коло питань, в яких певна особа володіє знаннями, досвідом [8, с. 419]».

Згідно з різними українськими словниками термін «компетентність» походить від латинського competentia > competere (досягати, відповідати, прагнути), означаючи: здатність особистості розв’язувати проблеми, що виникають, яка ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, досвіді та цінностях, отриманих особистим шляхом освіти та практичної діяльності

Щодо терміну «народознавство», то його вперше запропонував Іван Якович Франко. Він писав, що «народознавство» (німецькою – die Volkskunde, англійською – folklore) означає, власне, щось більше, ніж те, що становить сферу нашої науки. Бо ж пізнати народ - то значить пізнати людей, що мешкають на певній території, а також пізнати їхнє нинішнє і минуле становище, їхні фізичні і розумові особливості, їхні інститути й економічне становище, їхні торговельні відносини й інтелектуальні зв'язки з іншими народами [15, с. 254]».

У Концепції педагогіки народознавства зазначено, що народознавство - це рідна мова, історія, краєзнавство, етнографія, народна педагогіка, народний календар, народні моральні принципи, усна творчість, різні види мистецтва й художньої творчості, прогресивні національні традиції, звичаї та обряди, народні символи та національна символіка [5, с. 9].

Культура і компетентність, на нашу думку, є головними показниками освіченості особистості. Культура особистості домінує над її компетентністю, оскільки містить ступінь розвитку особистості та її вдосконалення, в тому числі якості розуму, характеру, пам’яті й уявлення, які отримує людина в процесі виховання і навчання.

Отже, звернімося до досвіду К.Д. Ушинського щодо формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства.

Костянтин Дмитрович Ушинський, працюючи інспектором у Смольному інституті, значну увагу приділяв ідеям народності, виховувального навчання, повазі до особистості учня. Великого значення педагог надавав формуванню естетичної компетентності, основними засобами якого вважав природу, працю, мистецтво. У навчальні плани народних шкіл К. Ушинський ввів предмети естетичного циклу: малювання, музику і співи. Розуміючи велику роль педагога в естетичному вихованні та формуванні естетичної компетентності учня, Костянтин Дмитрович ставив питання про необхідність художньої освіти учителів та вихователів [4, с. 195].

К. Ушинський вважав, що «виховання повинно бути духовно-естетичним, ідеальним», «все повинно ґрунтуватися на особистості вихователя. Вчитель має бути високоморальною, освіченою, духовно багатою особистістю [12, с. 198]».

Естетичне виховання, формування естетичної компетентності – не самоціль, а важлива умова і шлях досконалого і гармонійного розвитку людини. Воно, за К. Ушинським, є максимальним розкриттям особистості в тій діяльності, яка найбільше відповідає її душі. Призначення естетичного виховання – розвивати в кожній людині її пізнавально-творчий потенціал, допомагати їй відкрити саму себе. Прагнення до досконалості в сфері краси, на думку педагога, - це душевна потреба людини, а краса – це ставлення людини до об’єктивного світу, яке має бути творчим [6, с. 51].

Педагог зазначав, що моральне обличчя людини, моральні стосунки між людьми мають естетичну значущість. Краса вчинків людини визначається високими внутрішніми стимулами, виражає її моральну сутність. В основі усіх моральних та естетичних прагнень лежить прагнення досконалості. Формування естетичної компетентності має бути націлене на розвиток вміння бачити й насолоджуватись прекрасним, на формування в людини прагнення до високих ідеалів.

(Закінчення див. у частині 02).