У статті обґрунтована актуальність проблеми оновлення традиційних методів навчання мови в контексті діалогізації освітнього процесу в цілому. Сфокусовано увагу на тому, що актуальність діалогізації основних сфер життя згодом  буде тільки зростати в умовах взаємопов’язаного й взаємозалежного глобализированного цифрового світу. Доведено безальтернативність діалогізації освітнього процесу; необхідність перезавантаження традиційних репродуктивних методів навчання мови на основі діалогизації освітнього процесу; теоретично обґрунтовано сутність, роль, місце, визначені шляхи й засоби діалогізації навчання мови як інструмента оновлення традиційних репродуктивних методів навчання; зазначені перевірені способи функціонального збагачення традиційних репродуктивних методів навчання мови новими сучасними ефективними методами.

Акцентовано важливість широкого розуміння діалогу, що вчені відносять до категорії людинознавства; об'єктивна потреба розширити діапазон спілкування вчителя і учнів, наповнити його значущим для обох сторін значеннєвим змістом; схарактеризовано різнцю між звичайним і навчальним діалогом; визначено й описано головні умови діалогизації навчання мови, а саме: застосування особистісно орієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів; утвердження в освітньому процесі суб'єкт-суб'єктних стосунків; побудова навчання на соціокультурній, текстовій і запитувально-відповіддєвій основі; впровадження в освітній процес сучасних діалогічних методів, елементів евристичного й проблемного навчання; діалогічна трансформація традиційних репродуктивних методів навчання; широке застосування інтерактивних форм навчання. Найпершою умовою діалогізації освітнього процесу визнано оволодіння учнями запитувально-відповіддєвою діяльністю. Представлено й описано розроблену авторами класифікаційну модель запитань.